Повернутися до звичайного режиму
FacebookTwitterVKontakteПідписатися на RSS

Безпека дитини.Психологічна підтримка.

Як підтримати та заспокоїти дітей під час воєнних дій

/Files/images/88/1-2714676_i.jpg


Усі ми перебуваємо в абсолютно нових умовах життя, природно, відчуваємо страх та паніку, особливо діти, дехто почувається розгубленим. Зараз надзвичайно важливо підтримувати одне одного, вміти заспокоїти людей, які знаходяться поруч, насамперед дітей.

Психологічна допомога дітям з ООП в екстремальних ситуаціях

Що робити дорослим, щоб заспокоїти і підтримати дитину

Говоріть з дитиною, залишайтеся спокійним під час розмови.

Психологиня Катерина Гольцберг на своїй сторінці в мережі Facebookрадитьобов’язково поговорити з дитиною про ситуацію, що відбувається. Говорити з дитиною варто дорослому, який найбільше зберігає спокій. Перед тим як говорити з дитиною, дорослому самому слід заспокоїтися, щоб не завдати шкоди дитині. Як дорослим заспокоїти себе – читайте далі в підрозділі про дії під час панічної атаки.

Якщо спілкуєтеся з підлітком – також дуже важливо навчати його, де шукати перевірену інформацію, та ділитися джерелами для її пошуку. Адже, як пояснює психологиня, під впливом стресу підліткам, які зазвичай гарно знаходять інформацію в Інтернеті, зараз складно відшукати перевірену інформацію про все, що відбувається, та зрозуміти ситуацію, оскільки емоції відключили неокортекс (ту частину мозку, яка «відповідає» за логіку).

Демонструйте надійність.

Дорослому потрібно продемонструвати надійність: варто сказати дитині, що ви зробите все, щоб захистити себе і її від небезпеки, і що наша армія на варті та дасть відсіч. Для дитини до підліткового віку свої слова про захист і безпеку можна підкріпити обіймами. Підлітки ж, навпаки, можуть сприймати обійми, як слабкість.

Обговорюйте з дитиною правила «цивільної оборони»

Слід пояснити дитині, що зараз дуже важливо слухатися старших – учителя, батька, маму, не сперечатися з дорослими та слідувати за тим, хто відповідальний за безпеку.

Також домовтеся та навчіть дитину, де вона може зустрітися з вами або іншими родичами, де переховуватися, якщо буде втрачено мобільний зв’язок.

Грайте ігри, виконуйте з дитиною заспокійливі вправи.

Дитяча психологиня Світлана Ройззвертає увагу, що під час стресу ігри дітей можуть бути трохи «регресивними», тобто старші діти можуть знову грати в ігри для малечі. Можна ліпити з пластиліну, окреслити навколо себе коло безпеки з нитки, рвати на дрібні шматки папір, «Видихнути хмаринку» (уявити, що вдихнули хмаринку і видихнути її зі звуком, можна з грозою і блискавкою, тупотіти при цьому ногами) тощо. Також можна грати в настільні ігри, малювати, грати у слова, ігри в телефоні, у яких залучене просторове сприйняття (наприклад, Тетрис).

Докладний перелік ігор в укритті, які рекомендує психологиня, можна прочитатитут.

  • Виконуйте вправи при панічній атаці

Міжнародний фонд ЮНІСЕФ на своїй Фейсбук-сторінці опублікувавпорадиСвітлани Ройз, як діяти при панічній атаці.

Ви та ваша дитина можете робити такі вправи на вибір:

  • покласти руку на живіт, приблизно на 3 пальці нижче сонячного сплетіння та постукати по цьому місцю;
  • потерти кінчик носу;
  • надавити не сильно на очні яблука з двох боків;
  • якщо є, де лягти, – лягти на спину і зробити рухи ногами, як на велосипеді;
  • сконцентруватися на диханні – одну руку скласти, як човник і накрити нею губи, іншу руку – покласти на живіт. Видих – рука йде вниз до грудей, вдих – рука підіймається до рота;
  • змащувати губи, полоскати рот водою;
  • витягувати якомога далі язика – ніби намагаючись торкнутися грудної клітини;
  • подивитися вправо, не повертаючи голови, – якомога далі на 15-20 секунд, потім перевести погляд прямо, потім подивіться вліво – якомога далі, потім знову прямо;
  • розтерти тіло;
  • розтерти точку між підмізинним (четвертим) пальцем та мізинцем – там знаходиться точка паніки;
  • покласти руки на ребра, відчути, як вони при диханні розширюються, підіймаються;
  • розтерти руки, прикласти до нирок.

«Займіть» чимось аудіальний канал дитини

Світлана Ройзпояснює, що під час звуку сирен у дитини в особливому навантаженні перебуває аудіальний канал сприймання, тому його потрібно чимось «зайняти». Для цього можна співати хором, горланити кричалки проти утіпутіна і російської армії, слухати в навушниках аудіоказки та музику, взяти з собою гітару та влаштувати для всіх концерт.

Ще кілька речей, як можна відвернути увагу дитини

Обіймайтедитину, жартуйте з нею.

Поїть дитину теплими напоями, годуйте її чимось смачненьким.

Виконуйте разом із дитиною рутинні справи.

Вмикайте мультики, серіали, розповідайте казки, історії, читайте дітям вголос.

Пояснюйте дитині про важливість бути зібраними та допомагати одне одному

Психологиня Світлана Ройзпише, що необхідно пояснити дитині складність ситуації, пояснити, що сталося те, чого ми боялися, тому важливо бути зібраними та допомагати одне одному.

Довірте дитині посильне для неї відповідальне завдання

Світлана Ройзрадитьпокласти на дитину відповідальність, яка їй до снаги, наприклад, доручити дитині завдання слідкувати за іграшкою.

Наші психологи також рекомендують доручити дитині певну функцію чи роль. Наприклад, можна попросити дитину створити казку про якогось персонажа, уявити себе журналістом та провести репортаж із події тощо.

Прийом відповідального завдання, ролі чи функції можна застосовувати й для саморегуляції дорослих.

Дозволяйте дитині вивільняти ненависть та злість

Психологиня Вікторія Горбуновапояснює, що зараз і для дорослих, і для дітей виявляти злість (ненавидіти, лаятися, кричати) – це здорова реакція. Тому дорослим потрібно дозволяти собі й близьким, зокрема й дітям, це робити. Це варто робити в ігровій формі. Можна застосовувати гру «Злий бобер» (придумати злу тваринку і поводитися так, як, на нашу думку, може себе вести ця тваринка. Потім перетворитися на добру тваринку. Потім – на людину) або кричати в «мішечок для криків» або стаканчик. Але після вивільнення ненависті та злості слід перемкнутися на щось добре і позитивне: на обійми, теплий чай, добрі слова одне одному.

Сльози та плач – теж нормально в цій ситуації, тому дайте дитині виплакатися. Після емоційного вивільнення дитині буде легше заснути.

Куди можна звернутися за психологічною підтримкою

Національна психологічна асоціаціяз початком військових дій силами небайдужих людей зібрала психологічний консультативний центр для тих, хто переживає паніку, тривогу та постійний стрес. Щоб звернутися за допомогою до центру – требазаповнити анкету.

Бот першої психологічної допомогиіз порадами психологічної підтримки для себе та щоб підтримати інших.

Також Міністерство освіти і науки України з сертифікованими психологами Асоціації інноваційної та цифрової освіти запускає щоденні онлайн зустрічі о 13.00 та 20.00тут.

Цілодобова безплатна платформадля психологічних консультацій «Розкажи мені», створена Інститутом когнітивного моделювання МОЗ. Щоб отримати допомогу – необхідно заповнити анкету на сайті, коротко описавши свій стан.

Бережіть себе та людей поруч. Зараз важливе кожне добре та тепле слово підтримки.

За матеріаламиЬСлужби освітнього омбудсмена.

Українські діти та підлітки під час війни потребують особливої уваги батьків і опікунів, щоб отримувати зрозумілу інформацію про події навколо.Асоціація психологів Португаліїна допомогу дорослим підготувала посібник «Розмови про війну» українською мовою.

Із посібника «Розмови про війну» дорослі дізнаються:??чому важливо говорити про воєнні дії таяк це робити;??чи розуміють діти значення слова «війна» та як вони почуваються під час обговорення бойових дій;??як завдяки бесіді про війну навчити дитину ненасильницькій поведінці та заохотити її до розбудови миру.До посібника внесено поширені запитання про війну, а також підказки для дорослих, які допоможуть давати відповіді під час розмови з дітьми.Також діє Телеграм-канал «Підтримай дитину», у якому розміщено додаткові матеріали для подолання психотравми в дітей.Психологи радять вислуховувати занепокоєння дітей щодо війни, говорити з ними та відповідати на поставлені запитання. Відкриті та щирі розмови захистять психіку дитини, а також допоможуть повернути відчуття безпеки. Крім цього, у такий спосіб батьки та викладачі зможуть заохотити дітей і підлітків бути допитливими.

Як говорити з дітьми, щоб не налякати?

Україна могла б подивитися на досвід країн, які постійно живуть із ризиком і в умовах бойових дій. Скажімо, на сайті міністерства освіти Ізраїлю опубліковано докладні інструкції щодо роботи системи освіти в надзвичайних ситуаціях, зокрема воєнного характеру.

Також ізраїльське міністерство публікує поради для батьків, як визначити ознаки дистресу (надмірного, деструктивного стресу) та тривоги у дитини, пов’язані з надзвичайною ситуацією, та як заспокоїти дитину.

Ці симптоми можуть навіть бути фізичними, якщо медики не знаходять інших причин таких явищ. Зокрема: біль у животі та головний біль,утруднене дихання,тремтіння,блювота та діарея.Надмірний плач або спалахи гніву, порушення сну, розлади харчової поведінки, повернення дитини до попередніх стадій розвитку – наприклад, відсутність контролю над сечовипусканням, смоктання пальця, нечітка мова, а також різка зміна характеру також говорять про те, що дитині потрібна допомога.Щоб мінімізувати негативний вплив надзвичайних ситуацій, рекомендується підтримувати вдома звичний розпорядок дня та невимушену атмосферу, обмежити вплив ЗМІ на дитину, організувати їй заняття спортом і можливість виражати емоції різними способами – за допомогою гри, малювання, письма чи інших видів мистецтва.Також наголошується на тому, що батьки мають подбати про свій власний емоційний стан, оскільки діти "віддзеркалюють" саме його."Дуже важливо поговорити з дитиною про ситуацію, пояснити їй, що відбувається, відповідно до її віку, і поділитися своїми почуттями. Поясніть їй, що відчувати страх – природно, і що їй не треба соромитися цього", – йдеться в рекомендаціях.Щоб заспокоїти дитину, можна попросити її заплющити очі й уявити місце, яке викликає заспокійливі та приємні відчуття або спогади, попросити дитину розповісти докладніше про це місце і про те, з ким і що вона б хотіла там робити.Українська дитяча та сімейна психологиня Світлана Ройз із використанням рекомендацій Ізраїльської служби тилу розробила методичку "Супергерої безпеки. Як підготувати дітей до можливих надзвичайних ситуацій".Вона радить пояснювати дітям: ми говоримо про безпеку не тому, що щось небезпечне має статися, а для того, щоб "натренувати м'яз безпеки", щоб відчувати свою силу в будь-якій ситуації.Підготовка дитини має відбуватися у три етапи: пояснення теорії, гра і закріплення у тренувальній дії.Можна пограти з дітьми в супергероїв безпеки, моделюючи дії на випадок різноманітних надзвичайних ситуацій: застрягання в ліфті, пожежа, землетрус, повінь, воєнні дії.Варто виписати телефони екстрених служб та знайомих, яким дитина може зателефонувати в екстреній ситуації. Також вона має знати своє ім’я і прізвище, адресу, імена батьків.

Із дитиною треба поговорити про "валізку безпеки" (так психолог радить називати "тривожну валізу") та разом її зібрати. Кожен член сім'ї має знати, які предмети у валізці."Можна пограти з дітьми в поїздку до невідомої планети. Що б вони з собою взяли найважливіше?", – радить психологиня.Дитина має знати, що в разі будь-якої надзвичайної ситуації необхідно якнайшвидше повідомити про це дорослого члена сім'ї або іншого відповідального дорослого.Якщо дитина чує сигнал сирени, треба взяти "валізку безпеки", домашніх улюбленців, телефон, іти до бомбосховища або лягти на підлогу біля внутрішньої стіни. Заборонено перебувати біля важких речей, вікон та скляних речей, у ліфті.Крім того, треба переконатися, що діти знають безпечні місця у школі та в інших місцях, де вони часто бувають.Разом з дитиною треба перевірити, наскільки захищений простір у будинку: які предмети можуть впасти – полиці, стелажі, скляні речі, побутова техніка на колесах. Старшій дитині треба показати, як перекрити газ та воду.За кожним членом сім’ї важливо закріпити те, що він робить як "супергерой безпеки" у надзвичайній ситуації. При цьому важливо, щоб під час тренувальних ігор з дітьми будь-яка дія закріплювалася у відчутті безпеки."Після того, як усі "врятувалися", важливо сказати: "Ми у безпеці! Ми разом. Ми всі супергерої"", – радить Світлана Ройз.Клінічна психологиня, психотерапевтка, членкиня правління ГО "Українська асоціація фахівців з подолання наслідків психотравмуючих подій" Олена Масик у коментарі "УП. Життя" радить батькам мати якийсь план на випадок загострення ситуації і здійснювати такі підготовчі дії, які дадуть їм самим відчуття безпеки.Скажімо, якщо люди живуть зовсім близько до лінії розмежування – облаштувати безпечне місце у підвалі приватного будинку або перевірити стан бомбосховища в багатоквартирному."Коли ви зайняті чимось корисним, ви менше хвилюєтеся. Якщо ж дитина хвилюється, вона може ліпити з пластиліну, кінетичного піску або глини, малювати захисників, тощо", – радить вона.Щодо того, чи можна обговорювати при дітях політичну ситуацію або свої можливі дії, Олена Масик зазначає – залежить, у якому емоційному стані перебувають батьки і яка тональність цього обговорення."Якщо жінка кричить чоловікові: "Що ж з нами буде, ми всі загинемо!", тоді паніка передасться і дитині. А якщо батьки спокійно обговорюють, до кого з родичів вони можуть поїхати, що мають робити всі члени сім’ї у випадку відсутності мобільного зв’язку тощо – це цілком можна робити і при дитині", – говорить вона.Найголовніше, за словами психолога – батькам самим зберігати спокій і транслювати впевненість у тому, що "ми обов’язково впораємося, і все буде добре".

Кiлькiсть переглядiв: 84

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.